Розцвітай калиною, Глибочице моя!
Слався з Україною, батьківська земля!
Іменами, справами в вічності віків,
Працею громади вільних земляків.
Село моє рідне - це батьківська хата,
Криниця жива й росяниста трава.
А люди тут щирі й душею багаті.
Які ж тут пісні, і які в них слова!
Село моє рідне – це історія давня,
Це слов’янськая кров і традиції, спів.
Ще й війна страхітлива (надіюсь – остання).
І роздолля врожайних полів.
Глибочице рідна, зазнала ти лиха.
Та радощів, думаю, більше було.
Про них вітерець нагадає нам стиха
Й гайне у поля за село.
Село моє рідне – квітучий розмай.
Пісні, що в полях зародились.
Тут наше дитинство і юності рай,
Й хвилини в коханні спинились.
Село моє рідне – це вічна краса.
Дідівських джерел чисті води.
Це зорі далекі й сумні небеса,
Мов звід над простором природи.
Розцвітай калиною, Глибочице моя!
Слався з Україною, батьківська земля!
Іменами, справами в вічності віків,
Працею громади вільних земляків
Немає коментарів:
Дописати коментар